Зміни - Правильний шлях чи дорога в безодню.

Люди змінюються, коли готові до змін, розуміють, коли готові прийняти це розуміння. Наш клас не став винятком. Когось ці зміни порадували, когось засмутили, але, я впевнена, нікого не залишили байдужим. Ми стали більш дорослими та розумнішими, дружнішими та обачними.

Справа в тому що люди бояться змін. Всі настільки привикли до буденного образу життя, клопотів та проблем, що вже просто не уявляють життя з іншої сторони. Звичайно, всі десь так миттєво думають і розуміють складність ситуації, але занадто пасивні щоб щось хоча б спробувати змінити. Зараз люди стали пофігістами, ні про що не думають, нічого не хочуть і вірять що все само собою зміниться. Звичайно, це неправильно! Мало хто знає що само собою нічого не буває і треба прикласти певні зусилля щоб щось змінилось. І навіть одна спроба чого варта!

Можливо, хоча б якась одна, дріб’язкова і на перший погляд незначна зміна в майбутньому зробить вас щасливим. Дрібниці можуть перерости у найважливіші речі в житті і навпаки. Як сказала одна людина нашого класу «Кожен може бути щасливим, треба лиш трішки йому допомогти» 

Роздуми парти

Старенька парта у куточку розповісти багато може. Історій безліч вона знає! Одне лиш шкода, що не розмовляє. Цікава парта не розкаже, як не одна м'якенька попа на ній штанята протирала. А хто і жуйку ґонорово причепить твердою рукою, хто циркулем вірші виводить, а часто олівцем лоскочуть. 

Кажу ж: розповіла б багато, але не вміє розмовляти... У мріях все вона літає. Про чистоту Вас всіх благає, щоб ви не дряпали поверхню, а просто берегли і шанували. Тоді служитиме ще довго? Авжеж, ви як собі гадали?

Справили враження, або чого варте цікава ідея

Гімназія вже давно славиться не тільки своїм творчим потенціалом, але й здатністю вигадувати найдивовижніші ідеї. Особливо це стосується 3-А.

Зовсім недавно, а саме у п'ятницю, 16 квітня, учні 309 кабінету представили проекти по озелененню гімназії. Звичайно, наша рідна гімназія  і без цього достатньо "зелена", але її шкільне подвір'я не завадило б, як слід оновити та прикрасити.

Були різні пропозиції щодо реалізації цієї ідеї. Весь клас поставився до неї з повною серйозністю та відповідальністю. Деякі учні представляли цей проект за допомогою презентації, інші вирішили попрацювати пензлем. Коли плакати та диски з презентаціями вже були готові, було відчутне неабияке полегшення. Одні за одним третокласники виходили захищати свої проекти та ознайомити присутніх з рослинами та деревцями, які можуть "оселитися " на території нашого славного закладу. Треба сказати, що 3-А вдалосясправити приємне враження на глядачів цього заходу. Ніхто навіть не сподівався на такий чудовий результат трьотижневої праці. Сам же 3-А висловлює найщирішу подяку опікунові, Олені Юріївні, яка власне була автором цієї ідеї та вчителю біології Оксані Степанвні, яка не пошкодувала сил, часу та літератури для вдосконалення наших знань.

Роль хронікера виконала Юліана Цяпко, 3-А клас

"Офіційні догми" від гімназиста.

Учитель завжди правий, навіть коли помилився, тому що учень ще не має права знати, чи правий учитель, чи ні.

Перший дзвінок для вчителів, другий - для учнів!!! Це після уроку, а до уроку все навпаки? Невже ви цього не чули від... учителів?

Учителі можуть затримувати нас на перерві - у них є важливі причини! А у нас нема важливих проблем?

Учителі навчили нас говорити, писати, малювати, та раптом посеред уроку чується голос: "Припини говорити, писати, малювати". Навіщо вони нас цього навчили?

Не перебивайте вчителя! Цього вимагає кожен учитель і не пам'ятаю, щоб дотримався хоч один учень.

Учитель чомусь хоче поставити у щоденник навіть високу оцінку, а якщо не "підкоришся", то знижує бал у журналі.

Учителі занижують або підвищують оцінки. Ні щоб поставити золоту середину... І все-таки трапляються винятки.

Учителі ходять без форми! А самі "січуть" безпіджачних чи джинсових...

Учителі можуть вигнати учня з гімназії, але не хочуть?

Якщо ви вчитель і вмієте читати, то має бути хоч один абзац, де ви помітили себе, а якщо учень, то маєте час, поки не закінчили гімназії.

Тарас Лопатій

Принагідно. Майстер-клас до 100-річчя від дня народження Богдана-Ігора Антонича

Гімназія вже давно славиться своєю креативністю і винахідливістю в різних проявах, у тому числі й методиці викладання. Ледь не щодня наш учительський колектив використовує все нові способи зацікавити тих, бувалих у бувальцях сучасних гімназистів привернути таку розвіяну увагу і стимулювати до набридлого усім навчання.
Нещодавно в цьому могли переконатися не тільки гімназисти, а й учителі та учні інших шкіл нашого міста. Адже в нашій alma mater відбувся надзвичайний захід - майстер-клас до 100-річчя від дня народження Богдана-Ігора Антонича "Принагідний гість". Провідником у подорожі по життєпису і творчості цієї непересічної людини стала вчитель української мови та літератури Гавран Ірина Любомирівна. Щоб у дорозі всім було солодко, вона подбала про гостинці: шоколад і мандаринки, якими пригощали гостей і господарів гімназії. А потім, об'єднавши всіх у групи, Ірина Любомирівна почала цікавий екскурс у світ верлібу та буріме. Натхненні віршами Антонича, доброзичливістю нашого екскурсовода і невимушеністю атмосфери усі поринули у творчій процес. Пропоновані завдання передбачали уміння виявляти емоції через поезію, малюнки, уяву... Та все було настільки вдало організовано, що ніхто навіть не замислювався над тим, чи вміє він таке робити. В повітрі ніби витав дух піїта, який надихав на створення своїх та сприйняття чужих шедеврів. Активну участь у роботі брали не лише учні, а й учителі, котрі, озброївшись кольоровими олівцями та ручками, нічим не поступали юним обдаруванням. Учасники майстер-класу самі не зчулися, як почали римувати та малювати, висловлювати свої думки та складати асоціативний ланцюжок, вгадувати значення слів і перевтілюватися у різні предмети та явища!
Півтори години пролетіли у творчості, яка принесла масу задоволення та насолоди. Опісля майстер-класу кожен учасник отримав сертифікат про те, що він чи вона "мислить асоціативно, бачить ексклюзивно, живе креативно".
Сподіваюся, натхненні творчістю Антонича і кропіткою працею Ірини Любомирівни, наші гості надалі почуватимуться унікальними і неординарними особистостями, а згадка про позитив, дарований гімназією, надовго залишиться в їх пам'яті.