Очікування. Мій секрет успіху.

Рано чи пізно, восени чи взимку, у свято чи в будень, та все ж цей день настає. День відкритих дверей.
    І тут уже не до жартів. Згадається все: і 2 за вірш, і 6 за контрольну, і прогуляний урок, і регіт у класі – загалом усе, що так тривожить наші «набухлі» підліткові уми. І передчуття цієї «години-пік» нестерпне.

Надворі ж поки жовтень, скоро канікули. Та без перепустки у вигляді бланку оцінок за 1 чверть, нам у країну тижневого відпочинку не потрапити.

Для мене такі дні є завжди особливими. Усе починається зі слів класного керівника: «Записуємо,батьківські збори  о17.00».   І поки ти починаєш усвідомлювати, що та як і чим це тобі грозить, ця  година настає…

Хоча ще жевріє надія: а якщо батьки не зможуть піти, ну, з різних причин: робота, догляд за малечею, невідкладні справи, або ти просто їм не сказав… В останньому випадку, правда, ризикуємо нарватись на конфлікт, бо ж усе таємне рано чи пізно стає явним. А вислів  «Хто не ризикує, той не п’є «Колу»»  може змінитись на «Ах ти ж «безстижий», забудь-но на місяць про комп’ютер!».

Тому зваживши всі «за» і «проти» і  прийнявши «виклик» долі, говоримо про збори батькам.
       І ось уже він -  день відкритих дверей. Заледве відсидівши уроки,  приречено повертаємось додому.

   Тут уже мама, а в когось і тато збираються до школи. І перед самим їхнім виходом чуємо,  мабуть, знайому всім фразу: « Ну то що, нічого мені не хочеш сказати?»

О, так, це наш зоряний час! Озброївшись сміливістю, а заразом і фантазією, «одягнувши»  сумні очка, виливаємо на рідню усе, що накопичилось за той навчальний період:  погані оцінки, незадовільну поведінку, загублений щоденник, учительські зауваження, загалом усе , про що вони ( батьки) можуть дізнатись у школі. Але  не
забуваємо й про «контрольні слова» типу «перездам», «виправлюсь», «та це ще не остаточна оцінка», «це не йде в журнал»…

Передзборова орінтація для батьків важлива,  але це лише півсправи на шляху до успішних (для нас) зборів, решта ж починається після того,  як «захлопнуться» двері.

Одразу ж біжимо на кухню, миємо посуд, потім у вітальню - не завадить попилососити, виносимо сміття, складаємо у шафі одяг, робимо уроки, біжимо по печиво у магазин і готуємо каву.

«Дзінь»- дверний дзвінок. Серце починає калатати з шаленою швидкість, руки пітніють, в роті пересихає... Відчиняємо. На порозі мама. У руці картка з оцінками. Настрій явно не з кращих. Сюрприз!!!

Чистота і порядок у кімнатах, аромат «арабіки», запобігливе «Хочеш тортика?» - і  мамині очі враз веселішають, а кімната наповнюється сміхом.  Хепі-енд.

Звичайно, батьки  здогадуються, нащо ми усякого того наробили, та все ж цікавішого і жартівливішого закінчення батьківських зборів годі й придумати. Адже надворі жовтень, канікули, а ти бузтурботно з друзяками ганяєш на стадіоні м’яча.

Пожовклий