неділю, 17 листопада 2013 р.
понеділок, 9 вересня 2013 р.
понеділок, 29 квітня 2013 р.
"Зелений бум" в Миколаєві
Не можу не докластися і не написати пару рядків про наше перебування в Миколаєві. Все почалося, мабуть, 2 квітня, коли на адресу нашої гімназійної скриньки прийшов лист, який запрошував делегацію від нашої редколегії на підведення підсумків у 16-му Міжнародному конкурсі шкільних медіа у місті Миколаєві.
Особисто
мене відразу охопили теплі спогади 6-річної давнини про перебування в цьому
південному місті, а стосовно інших учасників нашого вояжу…
четвер, 14 березня 2013 р.
четвер, 28 лютого 2013 р.
середу, 14 листопада 2012 р.
А тобі страшно?..
.... почути «до дошки», коли нічого не вчив…
... почути «де форма», коли проходив повз 208 каб.
...почати говорити англійськими словами на німецькій…
...коли під час К.Р. з-під парти падає книжка…
... коли здав шпаргалку разом із зошитом…
...коли на контрольній розрядився телефон…
...коли іншому варіантові завжди попадаються легші завдання…
... коли прийшов на урок до Олени Юріївни (вчительки інформатики, до речі) без форми…
... коли географ побачив мобільний…
... коли на хімії щось не те змішав…
... коли на укр. літературі «україна» написав з маленької (ну, це з власного досвіду)…
... коли тобі надоїло сидіти на уроках і ти хочеш додому, але ніхто не вірить, що в тебе болить живіт…
Не страшно?! Ну що ж, значить, ти вже старшокласник і на все вищезгадане у тебе імунітет. Щасти !
вівторок, 6 листопада 2012 р.
Очікування. Мій секрет успіху.
Рано
чи пізно, восени чи взимку, у свято чи в будень, та все ж цей день настає. День
відкритих дверей.
І тут уже не до жартів. Згадається все: і 2 за вірш, і 6 за контрольну, і прогуляний урок, і регіт у класі – загалом усе, що так тривожить наші «набухлі» підліткові уми. І передчуття цієї «години-пік» нестерпне.
І тут уже не до жартів. Згадається все: і 2 за вірш, і 6 за контрольну, і прогуляний урок, і регіт у класі – загалом усе, що так тривожить наші «набухлі» підліткові уми. І передчуття цієї «години-пік» нестерпне.
Надворі
ж поки жовтень, скоро канікули. Та без перепустки у вигляді бланку оцінок за 1
чверть, нам у країну тижневого відпочинку не потрапити.
Для
мене такі дні є завжди особливими. Усе починається зі слів класного керівника:
«Записуємо,батьківські збори о17.00». І поки ти починаєш усвідомлювати, що та як
і чим це тобі грозить, ця година настає…
Хоча ще жевріє
надія: а якщо батьки не зможуть піти, ну, з різних причин: робота, догляд за малечею,
невідкладні справи, або ти просто їм не сказав… В останньому випадку, правда,
ризикуємо нарватись на конфлікт, бо ж усе таємне рано чи пізно стає явним. А
вислів «Хто не ризикує, той не п’є «Колу»» може змінитись на «Ах ти ж «безстижий»,
забудь-но
на місяць про комп’ютер!».
Тому
зваживши всі «за» і «проти» і прийнявши
«виклик» долі, говоримо про збори батькам.
І ось уже він - день відкритих дверей. Заледве відсидівши уроки, приречено повертаємось додому.
І ось уже він - день відкритих дверей. Заледве відсидівши уроки, приречено повертаємось додому.
Тут уже мама, а в когось і тато збираються
до школи. І перед самим їхнім виходом чуємо, мабуть, знайому всім фразу: « Ну то що, нічого
мені не хочеш сказати?»
О,
так, це наш зоряний час! Озброївшись сміливістю, а заразом і фантазією, «одягнувши» сумні очка, виливаємо на рідню усе, що накопичилось
за той навчальний період: погані оцінки,
незадовільну поведінку, загублений щоденник, учительські зауваження, загалом
усе , про що вони ( батьки) можуть дізнатись у школі. Але не
забуваємо й про «контрольні слова» типу «перездам», «виправлюсь», «та це ще не остаточна оцінка», «це не йде в журнал»…
забуваємо й про «контрольні слова» типу «перездам», «виправлюсь», «та це ще не остаточна оцінка», «це не йде в журнал»…
Передзборова
орінтація для батьків важлива, але це
лише півсправи на шляху до успішних (для нас) зборів, решта ж починається після
того, як «захлопнуться» двері.
Одразу
ж біжимо на кухню, миємо посуд, потім у вітальню - не завадить попилососити,
виносимо сміття, складаємо у шафі одяг, робимо уроки, біжимо по печиво у
магазин і готуємо каву.
«Дзінь»-
дверний дзвінок. Серце починає калатати з шаленою швидкість, руки пітніють, в
роті пересихає... Відчиняємо. На порозі мама. У руці картка з оцінками. Настрій
явно не з кращих. Сюрприз!!!
Чистота
і порядок у кімнатах, аромат «арабіки», запобігливе «Хочеш тортика?» - і мамині очі враз веселішають, а кімната наповнюється сміхом. Хепі-енд.
Звичайно,
батьки здогадуються, нащо ми усякого
того наробили, та все ж цікавішого і жартівливішого закінчення батьківських зборів
годі й придумати. Адже надворі жовтень, канікули, а ти бузтурботно з друзяками
ганяєш на стадіоні м’яча.
Пожовклий
Підписатися на:
Дописи (Atom)