Напередодні свята хотілось би говорити лише слова великої вдячності Вам, дорогі вчителі. За Ваше терпіння навчити нас якомога більше премудростям науки. Можливо із-за нас Ваші рідні діти не мають такої материнської ласки, бо Ви намагаєтесь віддати все нам. Повірте, ми цінуємо це, хоча інколи показуємо протилежне. Вдячні Вам за недоспані ночі над нашими зошитами і за все-все, що Ви хочете дати нам...
Але хочеться сказати і те, що нам теж нелегко будувати з Вами відносини, коли Ви:
- надто голосно говорите. Ми не глухі, до нас краще доходить врівноважений тон;
- коли Ви постійно нагадуєте нам, що ми вже дорослі. А коли ж ми були дітьми?
- коли до одного учня Ви шукаєте підхід, а до іншого Вам інколи і діла нема;
- коли не розумієте, що інколи всі сім уроків вислухати уважно просто понад людські сили;
- коли повчаєте того, що шкідливі звички - це погано, а самі на перерві так курите, що...
Можливо, я допустила нетактовність. Пробачте, але це щиро. Ми ж друзі і повинні звертати увагу на недоліки один одного.
З святом Вас, дорогі наші вчителі! Терпіння, наснаги, поваги, звершень, розумних і мудрих учнів!
Пиндзин Анна, 5(9)-А клас
