середу, 14 листопада 2012 р.

А тобі страшно?..



.... почути «до дошки»,  коли нічого не вчив…
... почути «де форма», коли проходив повз 208 каб.
...почати говорити англійськими словами на німецькій…
...коли під час К.Р.  з-під парти падає книжка…
... коли здав шпаргалку разом із зошитом…
...коли на контрольній розрядився телефон…
...коли іншому варіантові завжди попадаються легші завдання…
... коли прийшов на урок до Олени Юріївни (вчительки інформатики, до речі) без форми…
... коли географ побачив мобільний…
... коли на хімії щось не те змішав…
... коли на укр. літературі  «україна»  написав з маленької (ну, це з власного досвіду)…
... коли тобі надоїло сидіти на уроках і ти хочеш додому, але ніхто не вірить, що в тебе болить живіт…
      Не страшно?! Ну що ж, значить, ти вже старшокласник і на все вищезгадане у тебе імунітет.  Щасти !

вівторок, 6 листопада 2012 р.

Очікування. Мій секрет успіху.



Рано чи пізно, восени чи взимку, у свято чи в будень, та все ж цей день настає. День відкритих дверей.
    І тут уже не до жартів. Згадається все: і 2 за вірш, і 6 за контрольну, і прогуляний урок, і регіт у класі – загалом усе, що так тривожить наші «набухлі» підліткові уми. І передчуття цієї «години-пік» нестерпне.
Надворі ж поки жовтень, скоро канікули. Та без перепустки у вигляді бланку оцінок за 1 чверть, нам у країну тижневого відпочинку не потрапити.
Для мене такі дні є завжди особливими. Усе починається зі слів класного керівника: «Записуємо,батьківські збори  о17.00».   І поки ти починаєш усвідомлювати, що та як і чим це тобі грозить, ця  година настає…
Хоча ще жевріє надія: а якщо батьки не зможуть піти, ну, з різних причин: робота, догляд за малечею, невідкладні справи, або ти просто їм не сказав… В останньому випадку, правда, ризикуємо нарватись на конфлікт, бо ж усе таємне рано чи пізно стає явним. А вислів  «Хто не ризикує, той не пє «Колу»»  може змінитись на «Ах ти ж «безстижий», забудь-но на місяць про компютер!».
Тому зваживши всі «за» і «проти» і  прийнявши «виклик» долі, говоримо про збори батькам.
       І ось уже він -  день відкритих дверей. Заледве відсидівши уроки,  приречено повертаємось додому.
   Тут уже мама, а в когось і тато збираються до школи. І перед самим їхнім виходом чуємо,  мабуть, знайому всім фразу: « Ну то що, нічого мені не хочеш сказати?»
О, так, це наш зоряний час! Озброївшись сміливістю, а заразом і фантазією, «одягнувши»  сумні очка, виливаємо на рідню усе, що накопичилось за той навчальний період:  погані оцінки, незадовільну поведінку, загублений щоденник, учительські зауваження, загалом усе , про що вони ( батьки) можуть дізнатись у школі. Але  не
забуваємо й про «контрольні слова» типу «перездам», «виправлюсь», «та це ще не остаточна оцінка», «це не йде в журнал»…
Передзборова орінтація для батьків важлива,  але це лише півсправи на шляху до успішних (для нас) зборів, решта ж починається після того,  як «захлопнуться» двері.
Одразу ж біжимо на кухню, миємо посуд, потім у вітальню - не завадить попилососити, виносимо сміття, складаємо у шафі одяг, робимо уроки, біжимо по печиво у магазин і готуємо каву.
«Дзінь»- дверний дзвінок. Серце починає калатати з шаленою швидкість, руки пітніють, в роті пересихає... Відчиняємо. На порозі мама. У руці картка з оцінками. Настрій явно не з кращих. Сюрприз!!!
Чистота і порядок у кімнатах, аромат «арабіки», запобігливе «Хочеш тортика?» - і  мамині очі враз веселішають, а кімната наповнюється сміхом.  Хепі-енд.
Звичайно, батьки  здогадуються, нащо ми усякого того наробили, та все ж цікавішого і жартівливішого закінчення батьківських зборів годі й придумати. Адже надворі жовтень, канікули, а ти бузтурботно з друзяками ганяєш на стадіоні м’яча.
Пожовклий

неділю, 14 жовтня 2012 р.

О Боже, що в нас тільки не твориться!



Минув фактично перший місяць щорічної муки. Школярі та учні гімназії  вже місця собі не знаходять, так хочуть додому, до канікул. Уже й всидіти не годні. Проте в переривах між «дай списати», «хочу спати» і ниттям про далеко-близьке літо все-таки знайдеться хвилинка повеселитись та пошматувати свій юний здоровий глузд на  кавалки.
     Були часи, коли я писала: «А особливо це стосується 3-А… 4-А… 5-А,  ну а тепер…6-М! Так-так, математики вміють прораховувати все наперед, окрім реакції вчителів, як це сталось у нас зі зламаним кріслом та шафкою. Шуму багатенько було, та це ще квіточки порівняно з тим, що «розгрібати» все скоєне довелось нам, «самим» невинним янголяткам.
    Варто було лише Олені Юріївні залишити (бо на курси їздила), дітей-учнів на деньок-другий самостійними й незалежними, і вже ось – аварія! Але, правду кажучи, наші хлопці…ВИРОСЛИ! Вони здатні не тільки вирішувати проблеми класу, але й кашляти по місяців так два, тим самим добряче вдосконалювати свої навички  «дражніння»!
  Зате лінь у нас всіх є, по-моєму, спільною і розмножується вона так само стрімко, як зростає населення Землі. Але ж, погляньмо правді у вічі, хто зранку горить бажанням вилізти із теплого ліжечка і віддатись на «праізвол» школи?!


Юліана Цяпко. 6-М

суботу, 13 жовтня 2012 р.


Проблеми?


Ось і почалася…ні, не осінь – школа :-( Перші тижні були важкими в усьому, але найтяжче, виявляється, звикнути до форми.  Після літа з кольоровими футболками, блузами і джинсами  форма…  нікому не потрібна.
Чому? Бо тягне за собою щонайменше три проблеми!    
 Проблема 1(актуальна). Ти завжди однакова. Тобі 10-12-14 років! Ти прагнеш виділитися, а тебе примушують злитися у зеленому потоці…
 Проблема 2 (парадоксальна). Ти сильно виділяєшся (дивись Проблема 1) у громадських місцях. Тебе помічають відразу і тицяють пальцем.
Проблема 3(ментальна). Чому не чорна? Адже саме чорна форма універсальна - до неї пасує все!
   Ці та інші проблеми заважають тобі носити форму?
Але будь-яка задача має розв’язок.
1.А спробуй на зеленому тлі поекспериментувати із фасонами сорочок і кольорами шнурівок + інтелектуальні, вокальні, образотворчі, спортивні… дизайнерські штучки: ти –  унікальна :)
2.От ідеш ти золотим парком і виділяєшся, бо вся така зелена, як ялинка. Це прикольно: ти – унікальна :)
Ну, що чорний – невиразний, беземоційний, пристосований до всього, а ти прояви креатив і смак – спробуй підібрати доречні деталі до ЗЕЛЕНОГО!!! Супер – тобі це вдалося: ти —  унікальна :)

пʼятницю, 1 червня 2012 р.

Уже ка-ні-ку-ли!!!


Дощі, дощі, дощі – спека у квадраті – грози!  А все одно це КАНІКУЛИ!!!
Трохи тремно, бо ВОНИ уже почалися. Але ж нас чекає…
Нехай те, що нас чекає, буде чистою річкою, теплим сонцем, синім морем, зеленим лісом, сліпим дощем, веселковими калабанями, улюбленим морозивом,  червоно-чорними трускавко-афинами, солодкими кавунами, бадмінтонними ракетками, футбольним м’ячем, дискотівковою «клєткою» з обридлими комарами,  іномаркою з кондиціонером, прохолодним бунгало з молочно-банановими коктейлями , омріяним Діснейлендом, світовими бестселерами, слізливими мелодрамами, зачитаною книжкою, зоряними залицяннями, цікавими мандрами, приємним спілкуванням – нехай те, що нас чекає,  буде класним ВІДПОЧИНКОМ!
Редколегія "ЗБ"

неділю, 1 квітня 2012 р.

понеділок, 30 січня 2012 р.

Новоград-Стрий FOREVER

26 та 27 січня учні нашої гімназії в рамках проекту "People to people" відвідали Новоград-Волинський колегіум. Незабаром чекайте спецвпуск "Зеленого буму" присвячений цій події, а поки можете подивитися цей відеозвіт.